loralika: (Default)
Новий день цмулить пиво дощу із небесної кварти,
вітер перегортає у парку кленові цидулки,
що розсипались геть, як загублений літній щоденник
молодої студентки, де серце рожеве у стразах
і відбитки помади між тісно насіяних фраз.

І мені до вподоби сьогодні це чтиво осіннє,
бо гірке воно, начебто кава у львівській кав’ярні,
та солодке, мов мед твоїх уст уночі на Купала,
і міцне, як… А втім, це мереживо літер і крапель
вітер — милий бешкетник — заплутає ще у думках.

Лариса Іллюк: …осінньо-експресивне - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії

***

Tuesday, 11 October 2011 01:47
loralika: (Default)
і здичавіє тиша без людей,
і вир ідей спливатиме тихіше,
облишить душу в спокої, та де й
узять його? у мареві колишнім?
і заколише війни і вінки,
і дзвоники, і дзвони на дзвіниці…
та стій-но: лише вільний-нетривкий
торкне світанок зморені зіниці,
уклінний, встане в небі сяйний день,
учора й завтра вузликом зав’яже
і поза часом розпачу й тіней
сплете мереживо з інакших вражень.

***

Tuesday, 23 August 2011 23:03
loralika: (Default)



Обвітрились твої чіпкі долоні.
Солоні спогади у руку, наче сон,
Але в очах усе таке ж тепло… Ні,
Тягучі соло зим і літ клаксон.


Дерева ще над нами височіють,
І гори кличуть знов у далину,
А ти, як я, туди так прагнеш щиро,
А я, як ти, занурююся у.


І знову крила геть, немов намовив
Отой німий шульга, що за плечем.
Здається, ще не час Великих Ловів,
І щебет лісу ще не зовсім щем,


Хоч ти — уже давно не повітруля.
І на крило не стати нам удвох,
Та простір неба стріха не затулить,
Не зрадять друзі й не забуде бог.


Ще, мабуть, нам не розвітріло небо —
І тінь м’яка, мов заяче хутро
А в ній солярна паляниця Феба.
Та завжди варто пам’ятати про.

... цинічне

Tuesday, 5 July 2011 21:15
loralika: (Default)
 

Недитячий мій світ вже наскрізно цинічний як Хаус
несерйозні мелодії вітру давно вже не кличуть

заблукала я геть у міській какофонії пауз

між пробілами вулиць рядочки свободи не вичитать


Неймовірна ця ніч мов нав’язлива гра у піжмурки

невибагливі правила: прагнення в сон-провалля

знову спрагло шукати щось з одержимістю нишпорки

у непотребі вічних потреб нереально реального


Невимовний той день, що закреслить ранкова заграва

неважливістю фраз удесяте скресаних навхрест

лишить попелу слід і від винного і від правого

і єдину дорогу небом до істини навпростець

ліричне...

Tuesday, 28 June 2011 01:32
loralika: (Default)
 Якщо ти... 

Якщо ти не проти
я стану писати експромти
спурхнувши додолу
мов те пташеня жовтороте


не зваживши геть
на вагомі твої зауваги 
вагатись не стану
у мареві сну і наснаги

 

Я вийду в кімнату 
що мружить мереживні штори 
від тих балачок
що світанок крізь вікна говорить


умиюся сонцем
у шОвковий день уберуся
у пісні у танці
у спокої може у русі



змалюю той сон
розімлілий на кінчику вії 
змалілий у тиші імлистій
що млосно німіє



і посмішку пестить 
і лестить мені те
якщо ти
смієшся вві сні
Я писатиму
стИха
навпроти


***

Saturday, 14 May 2011 15:36
loralika: (Default)
Кілька рельєфних вузликів на линві залізничних маршрутів.
Кілька пересічних радостей, кілька сумних непрощень.
Геліоцентрика лише однієї можливості - зашморг в руку -
як виявляється, ідея вже у лахміття зношена.

Списані аркуші, скресані списи, закреслений вдосвіта новий день.
А воскресіння - було. Та чи буде? - достоту не знаю я.
Сірі вокзали, годинники, тіні мереживних і розмежованих постатей.
Тунелі ще не прокладені, але мости вже спалені.

Сила слів

Wednesday, 20 April 2011 18:18
loralika: (Default)
 Чудовий ролик! Як все залежить від слів... Сказане одне і те ж, але по-іншому...


loralika: (Default)
Цікава фото-гра, яка допомагає нам дізнатись більше один про одного. Послідовність дій така:

    - ви залишаєте тут коментар під моїм постом;
    - я переглядаю ваші зображення і фото в жж - і тепер ваша черга розповідати про нього щось цікаве і корисне;
    - ви розміщуєте невеличку розповідь із цим зображенням у вашому жж із публікацією правил гри, щоб ваші друзі також могли взяти участь. Дізнаваймося один про одного щось цікаве і нове!

Отримала естафету від essencia_vitae після коментування її чудового фото на фоні байку. Оляна і вибрала моє наступне фото.



    Це все - моя дітвора. Старша донька - Аліса, і меншенькі хлопці-двійнята - Іллюша та Ігарьоша. Втішаюся, що вони є у моєму житті. Я багатодітна мама. Ніколи б не могла подумати  :)))

    Не дивлячись на кровну спорідненість, вони настільки різні, що годі й собі уявити. Кожен - особистість. Кожен - із власним життєвим простором і амбіціями. Певно, найголовніше, що їм від мене дісталося - то упертість :))) Тому й конфлікти виникають часом :))) 

    Але, найголовніше - вони завжди стають на захист один одного, вони завжди ладні допомогти один одному. Та й єдинодушні вони часто бувають - наприклад, у бажанні перевернути хату догори дригом :))) Коротше, у нас завжди весело. Це фото зроблене в один із таких днів, осінню 2010. Коли Алісочці заледве 13, а хлопцям 3. Солідна різниця у віці! 

    Це ті люди, заради яких я ладна віддати життя, або подарувати смерть. Я довго думала, чи здатна я переступити заборону вбивати. І зрозуміла - захищаючи їх, я на те піду. Певно мати будь-яким способом прагне захистити дитину, навіть таким. 

    
loralika: (Default)
 Серьёзно о несерьёзном. 

" ...а здесь, знаешь ли, приходится бежать со всех ног,
чтобы только остаться на том же месте!
Если же хочешь попасть в другое место,
тогда нужно бежать по меньшей мере
вдвое быстрее!"
Льюис Кэрролл "Алиса в Зазеркалье"


 Поразительно... Я конечно, подозревала, что меня увлечёт интернет, но до такой степени... Помню, как всё начиналось. Один сайт, одна страничка, с которой себя идентифицирую, жду комментариев извне реакции из необъятного электронного мира. Все эти сайты, рерайты, ссылки, рассылки, гуглышмуглы и прочая, и прочая, и прочая...

Думала, никогда не освоюсь. Я безнадёжно отстала и устарела со своей "книжностью". Со своей страстю вычитывать от корки до корки. Таскать за собой блокноты, сполненные цитат... Всё это уже давно не актуально! Главное, выбрать ключевые слова
и перед тобой открыт весь мир...

Фантастика становится чертовски реальной.
Более того... )


loralika: (Default)
[Error: unknown template qotd]
Нелюбимая и неинтересная. Лично для меня - однообразная...
loralika: (Default)
Пісня із м/ф "Капитан Врунгель"


    Тема імен надзвичайно цікава. Від чого залежить популярність того чи іншого імені? Як так стається, що люди починають називати дітей однаковими, на перший погляд рідкісними іменами? І як би вплинуло на нас інше ім"я, що мало бути дане нам при народженні, але від якого за певних причин відмовились?

    vpasty_vgoru  пише: "...ім"я тоді було дуже популярне і це теж вплинуло на рішення. Я через це божилася, що ніколи своїх дітей не назву іменем на яке кожен другий відгукується." але все ж: "І от, будь ласка - мого сина звуть Максим. Найбільш популярне зараз ім"я серед хлопчиків :))) "

    У мене абсолютно та ж ситуація зі старшою була. В принципі, ім"я своїй майбутній доньці, коли і якщо вона з"явиться, я вибрала ще в дитячому, можна сказати, віці. Що ж поробиш, якщо у часи, коли вона народилася, те ім"я саме починало набирати популярності серед молодих мам. Хоча, ще й досі кажуть, що моя Аліса - найзазеркальніша Аліса серед усіх знаних, із Країни чудес :-))) 

    Коли ж народила хлопців-двійнят, спочатку думала - підберемо імена за церковним календарем, за традицією... І треба ж - якраз іменини були у Максима і Марка. Я відмовилась від цієї ідеї - саме через популярність тих імен, натомість назвавши їх Ігор та Ілля. Імена їм підійшли чудово, Ігорю притаманна твердість і організованість, упертість у досягненні цілі, сила - яка вчувається, як на мене, і в самому звучанні імені - Ілля ж хлопець м"який, гнучкий, текучий, для нього не характерне вперте повторення одних і тих же дій, як у Ігоря, у нього інша стратегія - він звик думати довше, та досягати мети влучніше, із першого разу. Імена підійшли цілком, і цілком відповідають особистостям, які їх носять. 

    Та все ж не полишає мене думка - а якби ми тоді усе ж назвали б хлопців за християнським календарем, як би це вплинуло на їхній характер? Бо ж тоді Ігор отримав би м"яке "Максим", а Ілля - безапеляційне "Марк"... Чи доважило б ім"я кожному із них те, чого не вистачає зараз, тим самим згармонізувавши - кожного окремо? Чи загострило б невідповідність між особистістю, тобто, її справжньою природою, та ім"ям, котре її визначає? Цікаво... 

    Зараз мої двійнята цілком вдало взаємодіють між собою. Я б навіть сказала - взаємно доповнюють один одного. Звичайно, не без конфліктів, але й тут - у кожного власна стратегія: там, де Ігор не напружується взяти із розумом, а використовує фізичну силу - там Ілля, як тілом не такий сильний, бере хитрістю і творчим підходом. :-)))

    Цікаве посилання для тих, хто задумується про імена ось тут, можна почитати. )))

   І, на закінчення теми - трохи для знайомства із моїми лялями:



Урок малювання.

Розмальована стіна
Від підлоги до вікна,
Табуретки і стілець
Розмальовані вкінець
Шибка, стіл і три тарілки,
Шафа, мамина "мобілка",
Двері, звідки не візьмись, −
Щільно фарбою пройшлись,
І Алісина подушка,
Шийка, носик у Іллюшки,
Руки і животик − трошки −
У малого Ігорьошки.
Ми малюєм−прикрашаєм,
Фарби−кольори вивчаєм.
"А у мене буде личко
Зелененьке,мов травичка!"
"А у мене дві долоні
Мов ті маківки, червоні!"
Мама з татом не вгамують −
Ми й собаку розфарбуєм!..
Нас у ванну двох разом,
Бо пора вже бачить сон, −
Мили−терли обидвох −
От веселий був урок!
Потім скоренько, в ліжкАх вже
Ми заснем... А як інакше?
Малювали ми, трудились,
Наші ручки заморились...

...малювали ми, старались,
наші ручки зАмАрАлись... ;-)))

     Гармонії вам і вдалої взаємодії!
loralika: (Default)


археологічне…

Задухою за тісним склопакетом
То маюся, то лаюся, – тону...
Дахи-невдахи, дротяні тенета,
Ніяк не зловлять нечітку луну.
Примарні лінії, і нестабільні стани,
Несвоєчасна кава уночі...
Блаженне небо, знову невблаганно
Холоне, і так зоряно мовчить.
Закреслюю розхристані рядочки...
Слова – законсервований розкоп.
Я б узялася, та зима відстрочку
Не дасть ні тижня. Запобіжне "стоп!"
Кайданками – на руки і хвилини.
Щоб не іскрило думку від напруг,
Морозами і снігом – заземли-но
І поверховий, і глибинний рух...


***

Кутки − то справжні сховки запустіння,
зерно агресії в царині самоти.
Чекання. Голод. Невагомі тіні
бажання − бути, бачити, могти.

Плетуть павучі лапки пружні скрутні,
у риштувння каверзне сильце −
зимові дні, обридлі та марудні,
спіймать, як мух, і обкарнать тихцем.

Я знаю − як переживу цей спокій
в затишному покутті над столом,
ще й стане мені сили доти, доки
тримає кокон пам'яті тепло.


 Зимова летаргія.

Перехильцем бредуть зимові ночі
Мов чортенята − дні. Агов!
Я не вженусь за вами, та й не хочу...
Як вайлувато сніг пішов...

Залишусь до весни у теплім сховку,
Малим заснулим ведмежам,
Зима бува швидка, мов скоромовка,
Коли доступна Мережа.

За місяць-другий землю розберезить
Безмеживо нових бруньок,
Розборознить поля весняний нежить,
Уплав піде хисткий місток.

Напоїть свіжим вітром п'яно-п'яно,
Здурманить перший-ліпший шлях.
Мереживо рядків сплітати стану
В безмежно інших мережах...


***

Мій ліс дріма, закутавшись в хустинку
біленьку, хутряну, таку пухнасту...
А я сама, між сосен, по коліна
в снігів прошу умовну міцність насту.
Навколо - тиша, тиша, тиша, тиша...
Луна чаїться в кожному заметі...
Лише модрину вітер ледь колише
як те дитя, що спати не вкладеться...

(no subject)

Thursday, 30 December 2010 03:43
loralika: (дуальність)
 Тема двоякості присутня завжди і усюди. Навіть у найпереконливішій конкретиці міститься зерно її антагонізму. Дуальність є одним із ключових понять різних філософських систем, тому що принцип пізнання людиною світу, як не крути, грунтується на виокремленні і порівнянні. Можливо, тут дехто і здатен побачити протиріччя, але саме узгодженість підтримується протистоянням рівновагомих антиподів. Класно із цього приводу є у творах Г. Гессе: "Любая жизнь ведь становилась богатой и цветущей только благодаря раздвоению и противоречию."(Нарцисс и Гольдмунд), "...по поводу каждой истины можно скзать нечто совершенно противоположное ей, и оно будет одинаково верно." (Сиддхарта)
Гармонія - це постійне балансування між протиріччями, що, здається, розтинають тебе на дві частини - у бажанні щось осягнути - та й возз"єднують - у бажанні докопатися ще глибше. Тут важливо не шибко зарываться  ;-)))
Протистояння протилежного - надзвичайно сильний рушій для здобування знань і самовдосконалення. Воно ж - і стимул для творчості, яке здебільшого проростає на конфлікті. А взагалі - слова достатньо аморфні, можна їх перетасувати і написати щось зовсім інше, оперуючи тим же набором. А можна - щось таке ж, синонімічне та співзвучне. Краще - трохи віршованих напластувань.

          Судоку.

Сонет мов судоку
Об'ємність зображень
Невидима поки
Експресії пряжа
 


Тонка поволока
Мереживом ляже
Огорне неспокій
В імлу неосяжну


Струнка і логічно
Уявлена притча
Доволі довільне

 

Означення світла
Карбоване стисло
У прядиво тінню


      Диптих.

День
 

біліє день
світліє смуток
сіренька мжичка
ніч тіснить
мовчання клич
у пісні самотік
у яві личко
збадьорить
 
Ніч 

чорніє день
темніє радість
сіренька мжичка
день тіснить
заклич пісень
у тишу радитись
і снами личко
затулить

При чому, у цій взаємодії докорінно не знаєш, хто - кого. :-)))

           Взаємодія.

Я смикаю світ за ниточки слів
Танцює він дивно й незграбно,

Немов серед віття вітру порив
Порушив усе недоладно.
 


Слова нетривкі,
слова нечіткі,
Буває
з прихованим змістом.
Кульгаві рядки латають дірки,

І роздуми
 прядивом стислим
 


Лягають в моток,
витком за виток,
Допоки натхненно звиваю

Куделю думок,
чуттів і зірок,
І пісню пташиної зграї.
 


А ніч підкрадеться і стрімко впаде,
Як кіт на впольовану мишу,

І світу не стане,
не стане ніде,
І слово сховається в тишу.
 


Залишиться тінь...
Залишиться "дзинь!"
І "хлюп!" чи "ляп-ляп!" біля річки.

В гаю,
де не глянь, де погляд не кинь
Під обрисом образ принишклий.
 


А місяць присів з торбинкою снів
На комин;
і ясену стиха
Розкаже, як світ примарою слів
Мене на шнурівочці смика.


Гарних і гармонійних свят усім!


 

April 2015

M T W T F S S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 2930   

Expand Cut Tags

No cut tags

Style Credit