loralika: (Default)
Отже, нарешті я таки взялася за відгук з приводу засідання літстудії. Дивлюся, осінь завантажила не лише мене, бо учасники не надто вже поспішають ділитися враженнями. Мені особисто було цікаво й корисно, тому із задоволенням пропоную свій «конспектик» — можливо, ще кому стане в нагоді. Як завжди, усе буде геть суб’єктивно, на рівні особистих висновків :)
DSCN3040
Вереснева літсудія "Зоряної Фортеці" була чи не наймасовішою за весь час існування (я кажу, а ви думайте: може, варто подавати заявку завчасно, а то — хто зна? — прийдеться обмежувати кількість місць ;-)). Розбиралися досить різні за жанром оповідки: тут і стімпанк, і магія, і сюр з елементами абсурду, і п’єса, модифікована у мініатюру, і навіть казково-фантастичний путівник містом. Тож мої висновки стосувалися здебільшого стилістичних зауваг, які виринали в процесі обговорення, а також питань структури і побудови тексту.
DSCN3041
Щоб не повторюватися (бо ж на минулих літстудіях і мк щось я вже таки засвоїла :)), скажу небагато.

В тексті мусить бути не лише сюжетна динаміка, а й відчуватися динаміка емоційна. Звісно, це не значить, що треба від хохм переходити до «собачок», але навіть найцікавіше фантприпущення, антураж чи безліч сюжетних ходів не врятують від нудьги, поки текст буде одноманітний і емоційно нейтральний. Коротше, гармонія, гармонія, і ще раз гармонія.

Треба дуже виважено підходити до використання ризикованих метафор (як от, сон, скажем, паралітика — не буду озвучувати авторську метафору, бо не моя, але на літстудії відмітив її, певно, кожен)). Вони можуть стати прекрасними знахідками, а можуть і звести нанівець всю роботу. Доречність і мовне чуття, а також відчуття загальної картинки підкаже, чи варто писати саме так, чи пошукати альтернативний варіант.

Не варто писати діалоги з затятістю стенографіста. Вони усього лиш мусять реалістично виглядати. Навіть якщо ви переконані, що так говорять, бо написано це ледь не з натури і ледь не дослівно, краще надати перевагу тому варіанту, який сприймається як реалістичний, хоч, може, таким насправді не є. В усній мові повтори не ріжуть око. Крім того, у автора нема тих засобів, які роблять усну мову більш виразною: міміка, жести, інтонація… Коротше, невербальну інформацію в ремарку не втиснеш. І з тим треба щось робити.
DSCN3042
Що ж до структури, треба відповідально ставитися до поділу на абзаци, і взагалі, робити все, щоб текст сприймався легко (принаймні, форма підходила до змісту твору). Віддавати перевагу коротким реченням перед складними й довгими (коли це доречно), діалогу перед прямою мовою, простій оповіді перед іронічно «залапаними» словами та постійними уточненнями в дужках (чим я так люблю зловживати у своїх відгуках :-)).

Знову ж, усе, що не є важливим для сюжету — різати. Якщо раптом виявляється, що в оповідці не одна ідея/мораль/основна думка — або ж прибрати все зайве (як варіант, зробити з одної оповідки дві чи кілька), або ж чітко розставити пріоритети. Визначитися, а що ж таки тут першочергове, відповідно будувати сюжет. Тож, коли сідаєш писати, треба запитати себе: про що? хто? де? як? чим те все закінчиться?

Коротше, пишіть, читайте вголос, позбувайтеся зайвого — і приїжджайте на літстудію. А ми там із вас «позмиваємось» :-)

Жартую, звісно. Але знаю напевне, що такий досвід вам точно стане в нагоді, не вб’є, а зробить сильнішими. В тому числі й щодо сприйняття критики. Я — живе тому підтвердження :)

Чекайте нових анонсів літстудії, читайте умови і подавайте заявки. Більше про літстудії «Зоряної Фортеці» читайте на сайті.
 
loralika: (Default)
Із задоволенням підтримала нову ініціативу «Зоряної Фортеці»: літстудію в рамках «Порталу 2013».

DSCN1920

Вдосконалювати літературну майстерність  ніколи не пізно, особливо якщо уже оголосили новий конкурс від «Карпатської Мантикори», в якому так кортить взяти участь. Для мене то був досить новий і незвичний формат — читання вголос. Ситуацію ускладнювало ще й те, що я більше візуал, і не надто добре сприймаю незнайомий текст на слух, тим паче, щоб його зразу ж і розбирати. Але, як показала практика, цьому можливо, а головне, варто навчитися.

Було заявлено для читання три оповідки: «Художник» Олексія Тимошенка, «На приеме у Смерти» Людмили Лаврентьєвої і наша із Максом «Княжою владою». Атмосфера була досить таки камерною, можна навіть сказати, домашньою. Спочатку читали текст, потім кожен із присутніх висловлювався з приводу того, що сподобалося, не сподобалося, прочиталося, лишилося не до кінця зрозумілим і т. д. Ну й, звісно, автори вже собі вирішували, що саме із тим усім робити і як.

IMG_7087

Перше враження — було цікаво. Правда, так як у подібному ключі працювати над текстом не звикла, мої спроби аналізувати оповідки колег були трохи сумбурними. Але то, я думаю, справа часу. Загалом сподобалося — і як автору, і як рецензенту. Правда, трохи двоякі враження від читання в парі співавторської оповідки, написаної від першої особи ))

DSCN1929 DSCN1934

Із плюсів такого формату обговорення (для автора):

1. Ефективний спосіб перевірити звукопис оповідки. В принципі, це дозволяє зробити й просте читання вголос — правда, зазвичай ми поблажливі до таких дрібних недоліків (я перш за все про себе). А слухачам ще не читаного тексту вони муляють, немов хлібні крихти на простирадлі.

2. Гарна нагода виявити в оповідці незаплановані плюси та мінуси. Так-так, незаплановані плюси теж можуть бути, і часом примушують задуматися: а чи не відійти мені від початкової задумки і не використати новий пласт, який я щойно виявив with a great help of my friends :) Ну, із мінусами, звісно, зрозуміліше.

3. Напевно найкраща можливість протестувати динаміку сюжету. Коли читаєш на публіку, почуваєшся водієм на дорозі — проявляються усі пробуксовки і нерівності, горбочки зайвого нагромадження деталей, мотиваційні ями, глевкі репліки-пояснення, часом повні непотрібних означень чи уточнень.

4. Найпростіший спосіб зрозуміти — що ж, зрештою, ти таке написав і для чого :-) Ідейно-тематичний аналіз рулить. До речі, ті, хто тільки-но починає писати (суджу за власним досвідом), зазвичай над тим не задумуються. Як казав Портос: «Я дерусь, потому что я дерусь». А дарма. Може б тоді кількість швидше трансформувалася в якість )))

5. Чудова нагода побачити, а як же інші автори використовують той чи інший літературний прийом. Звісно, це із легкістю можна зробити й наодинці, просто читаючи текст. Проте, тільки на от такій літстудії в оточенні колег ти можеш його зразу ж і протестити, хай навіть чужими руками ;-) Дуже корисний обмін досвідом, як на мене.

Мені як рецензенту сподобалося й те, що подібний формат вчить бути уважним до тексту, який слухаєш, і коректним у розборі. Та й звикнути правильно критикувати/сприймати критику на очних зустрічах набагато легше, аніж за монітором. Думаю, це не завадило б жодному, хто пише. Особливо тим, хто страждає категоричністю суджень чи гострим ЧСВ (або, як часом м’яко кажуть — має тонку раниму натуру ;-P )

Із мінусів… Вони усі суб’єктивні, тому я їх не оголошуватиму, щоб не годувати власний комплекс меншовартості :-) Скажу лише, що вони всі легко долаються із практикою.

Після літстудії можна було ознайомитися із новинками в асортименті «Ігродолу» і послухати не менш корисну і цікаву дискусію по творчості Стругацьких, що відбувалася за розкладом «Порталу 2013».
DSCN1927 Портал 2013, літстудія В. Арєнєва

Сподіваюся, то не остання літстудія, принаймні, мені вона була корисною. Ще раз дякую за чудову нагоду зібратися колективу «Зоряної Фортеці» — Сергію Торенку і Олегу Сіліну (до речі, вітаю Ская із виходом нової співавторської книги, над якою працювало, жахливо уявити, аж шестеро авторів!), а також майстру, під керівництвом якого усе те проводилося — Володимиру Арєнєву. Була дуже рада усіх побачити і поспілкуватися — як і з авторами літстудійних оповідок, так і з постійними учасниками заходів ЗФ.

Наснаги вам і гарних ідей!

April 2015

M T W T F S S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 2930   

Expand Cut Tags

No cut tags

Style Credit