loralika: (Default)
                                   *небольшие эксперименты с формой.

Я строю замок, замок из песка,
не быстро, потихоньку, по крупице.
Сметая в пыль события и лица,
минуты цементирует тоска.

Лишь миг один (и глазом не моргнёшь…),
он меньше капли в жерновах клепсидры —
не воротИшь. Из памяти не выдрать —
он канул в Лету, плох он, иль хорош.

Но пирамида из песка растёт,
углы её минуты обкатали…
Она уже совсем другая? Та ли?
А я, творец, строитель, я ли — тот?

Я помню твердь новорождённых скал:
твердит она о вечном повторенье,
что наизнанку вывернет творенье.

А я всё строю замок из песка…

Что наизнанку вывернет творенье?
Твердит она о вечном повторенье,
(я помню…) твердь новорождённых скал.

А я, творец, строитель, я ли — тот?
Она, уже совсем другая, — та ли?
Углы её минуты обкатали,
но пирамида из песка — растёт.

Он канул в Лету, плох он, иль хорош, —
не воротишь. Из памяти не выдрать —
он меньше капли. В жерновах клепсидры
лишь миг один — и глазом не моргнёшь.

Минуты цементирует тоска,
сметая в пыль события и лица
не быстро, потихоньку, по крупице…
Я строю замок, замок из песка.


ліричне...

Tuesday, 28 June 2011 01:32
loralika: (Default)
 Якщо ти... 

Якщо ти не проти
я стану писати експромти
спурхнувши додолу
мов те пташеня жовтороте


не зваживши геть
на вагомі твої зауваги 
вагатись не стану
у мареві сну і наснаги

 

Я вийду в кімнату 
що мружить мереживні штори 
від тих балачок
що світанок крізь вікна говорить


умиюся сонцем
у шОвковий день уберуся
у пісні у танці
у спокої може у русі



змалюю той сон
розімлілий на кінчику вії 
змалілий у тиші імлистій
що млосно німіє



і посмішку пестить 
і лестить мені те
якщо ти
смієшся вві сні
Я писатиму
стИха
навпроти


loralika: (Default)


Накінець, я її таки дочекалася. Я знала одне - ніякі антибіотики мене не вилікують, тільки весна, сонце, мої найближчі поряд...

Як мало треба людині для щастя! Я жива - починаю робити те, що без мене навряд чи реалізується. От - перший виїзд моїх меньших в ліс. В такому поході вони ще не були, хіба на озері.

ПС Може, хто знає ефективний народний засіб для реабілітації після важкої пневмонії? Бо дихання важке і загрозу плевриту ніхто не відміняв. 

фотки )





 



(no subject)

Thursday, 30 December 2010 03:43
loralika: (дуальність)
 Тема двоякості присутня завжди і усюди. Навіть у найпереконливішій конкретиці міститься зерно її антагонізму. Дуальність є одним із ключових понять різних філософських систем, тому що принцип пізнання людиною світу, як не крути, грунтується на виокремленні і порівнянні. Можливо, тут дехто і здатен побачити протиріччя, але саме узгодженість підтримується протистоянням рівновагомих антиподів. Класно із цього приводу є у творах Г. Гессе: "Любая жизнь ведь становилась богатой и цветущей только благодаря раздвоению и противоречию."(Нарцисс и Гольдмунд), "...по поводу каждой истины можно скзать нечто совершенно противоположное ей, и оно будет одинаково верно." (Сиддхарта)
Гармонія - це постійне балансування між протиріччями, що, здається, розтинають тебе на дві частини - у бажанні щось осягнути - та й возз"єднують - у бажанні докопатися ще глибше. Тут важливо не шибко зарываться  ;-)))
Протистояння протилежного - надзвичайно сильний рушій для здобування знань і самовдосконалення. Воно ж - і стимул для творчості, яке здебільшого проростає на конфлікті. А взагалі - слова достатньо аморфні, можна їх перетасувати і написати щось зовсім інше, оперуючи тим же набором. А можна - щось таке ж, синонімічне та співзвучне. Краще - трохи віршованих напластувань.

          Судоку.

Сонет мов судоку
Об'ємність зображень
Невидима поки
Експресії пряжа
 


Тонка поволока
Мереживом ляже
Огорне неспокій
В імлу неосяжну


Струнка і логічно
Уявлена притча
Доволі довільне

 

Означення світла
Карбоване стисло
У прядиво тінню


      Диптих.

День
 

біліє день
світліє смуток
сіренька мжичка
ніч тіснить
мовчання клич
у пісні самотік
у яві личко
збадьорить
 
Ніч 

чорніє день
темніє радість
сіренька мжичка
день тіснить
заклич пісень
у тишу радитись
і снами личко
затулить

При чому, у цій взаємодії докорінно не знаєш, хто - кого. :-)))

           Взаємодія.

Я смикаю світ за ниточки слів
Танцює він дивно й незграбно,

Немов серед віття вітру порив
Порушив усе недоладно.
 


Слова нетривкі,
слова нечіткі,
Буває
з прихованим змістом.
Кульгаві рядки латають дірки,

І роздуми
 прядивом стислим
 


Лягають в моток,
витком за виток,
Допоки натхненно звиваю

Куделю думок,
чуттів і зірок,
І пісню пташиної зграї.
 


А ніч підкрадеться і стрімко впаде,
Як кіт на впольовану мишу,

І світу не стане,
не стане ніде,
І слово сховається в тишу.
 


Залишиться тінь...
Залишиться "дзинь!"
І "хлюп!" чи "ляп-ляп!" біля річки.

В гаю,
де не глянь, де погляд не кинь
Під обрисом образ принишклий.
 


А місяць присів з торбинкою снів
На комин;
і ясену стиха
Розкаже, як світ примарою слів
Мене на шнурівочці смика.


Гарних і гармонійних свят усім!


 

April 2015

M T W T F S S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 2930   

Expand Cut Tags

No cut tags

Style Credit