loralika: (Default)
[personal profile] loralika
Рецензія на оповідки О. Сіліна «Сказала Шейла» і «Дівчина цільової мрії»
                — Чи є у світі щось справжнє? — питає мене Катя.
                — Є. Пішли?
Прочитала два оповідання Олега Сіліна, які мають дещо спільне, а саме: значну, навіть певною мірою сюжетотворчу роль там відіграє віртуальний простір, віртуальне життя як таке. Проблематика, піднята в оповідках, цікавила мене ще за часів моєї особистої «доінтернетної ери», а тому й з’явилося бажання висловитися. Можливо, це буде більш подібне до роздумів на тему, аніж до рецензії, та все ж.

Канва сюжетів, на перший погляд, цілком проста й нехитра. Є він, є вона: органічні й живі (втім, як і другорядні герої), досить подібні, щоб зустрітись і зацікавитися одне одним, але достатньо різні для виникнення конфлікту в творах. І, читаючи, ти розумієш, що ця видима простота й лінійність насправді приховує більш глибокі, глобальніші пласти взаємовідносин мешканців світу (а не тільки персонажів), зображеного автором. І це чудово, бо оповідки не є лише розвагою і способом згаяти час, а й певним ґрунтом для роздумів. Як на мене, попри те, що вони геть відрізняються одна від одної за манерою викладу, події, там описані, могли б відбуватися десь поряд.

«Дівчина цільової мрії» існує, й цілком переконливо, у не надто віддаленому майбутньому. Мені, як людині, що має відношення до сфери діяльності головного героя, сподобалося те, що автор добре володіє темою. На рівні прогнозів він здатен проробити тенденції розвитку рекламного бізнесу, а також ненав’язливо намітити «вузлики» соціальних і особистісних проблем, які мали б викликати занепокоєння уже зараз, щоб світ не перетворився у набір цільових груп, що мислять, розмовляють, розвиваються за певними рекламними кліше. Звісно, до певної міри так відбувається насправді й у наш час, а це зайвий привід почати думати уже сьогодні.

Світ добре пророблений і на лексичному рівні. Нові професії чи поняття, котрих ще не існує, інтуїтивно зрозумілі і не викликають дискомфорту при читанні, мова персонажів цілком органічна і легко сприймається. Схильність того чи іншого персонажу до повторення рекламних слоганів, які орієнтовані на його цільову аудиторію, примусив згадати «Дивний новий світ» Хакслі, відчути паралелі між рекламою майбутнього й гіпнозом — за це теж плюс автору, бо паростки цього ми можемо знайти й у собі :) Особисто мене дуже потішив діалог Жорика із кимось за кадром, повний сленгу, який так люблять менеджери від реклами, а люди поміркованіші іронічно іменують «рунглішем».

Чого мені забракло? Гостроти у певні моменти оповіді. Щоб не спойлерити, заглиблюватися в подробиці не буду, та все ж відмічу: спокуса задіяти «Режим бога» мала б бути відчутнішою, а бажання кинути все й бігти шукати Катю після Жорикової корекції налаштувань… хмм… можливо, не таким гарячковим, чи що? Бо ж навіть якщо вона випала з системи, чому б це мало означати смерть? Тут мені не зовсім зрозуміло. Чи при зміні кейсів змінювалося й минуле? Дівчина ж мала певну адресу, роботу й таке інше… Проте, ця подвійність сприйняття гарно демонструє, що віртуал для мешканців світу оповідки чи не важливіший від реальності.

А ще — дещо пасивне, по суті, випадкове вирішення конфлікту, бо ж цього могло б і не статися. А якби Катя лишилася такою, як раніше? Однією з цільової аудиторії? Чи був би можливий розвиток відносин між нею та головним героєм? Чи наважився б він на рішучі дії, щоб, по суті, звільнити дівчину від навіювання? Та й взагалі, наскільки вільний у цій ситуації він? Бо ж, як зауважує він сам: «поза роботою я точно такий же сімс на віртуальному столі спеціаліста з реклами». Так що фінал оповідки більш відкритий, ніж здається на перший погляд (і, певно, більш, ніж того хотів автор, хоча тут я можу помилятися :)). Але повне вирішення конфлікту в такому форматі навряд чи можливе, якщо взагалі можливе без руйнувань звичного героям світу :-)

Оповідання «Сказала Шейла» нагадало мені гарну акварель, де завдяки легким і водянистим мазкам з’являється цілісна й жива картинка. В основі сюжету конфлікт світоглядів головного героя і його співрозмовниці на прізвисько Шейла. Форма викладу — короткі абзаци чи речення на кшталт соцмережевих статусів («соцмережива» контенту днів і подій) — дозволяє без надмірної деталізації зануритись у внутрішній світ героя, зрозуміти, чим він живе, що для нього важливо, що його дивує чи напружує у характері дівчини, котра йому сподобалась.

Мозаїчність оповідки чи не найкраще підкреслює Максову нецілісність особистості, яку він осягає у фіналі. Так, він багато знає, багато вміє у власній сфері, але виявляється геть слабким у визначенні, для чого ж це все? Бо засоби вже давно витіснили ціль, яка не здатна була їх виправдати. І «пантеоніст», деміург, яким почувався герой, виявляється розпорошеним на клапті гарно пророблених і таких реальних креатур. А дівчина, про яку з відтінком зневаги кажуть «єдинобложиця», — вона і є втіленням найсправжнісінької реальності, котру варто цінувати. Фінал відкритий і непевний, та, як на мене, оптимістичний.

Відмічу добре пророблену лексику. Це особливо важливо, так як описові фрагменти оповідки лаконічні і цілком виправдано позбавлені кучерявих красивостей. Тож світ, його своєрідну переривчастість, ми сприймаємо саме завдяки реплікам віртуальних (реальних та не дуже  :)) персонажів.

Сподіваюсь, я змогла зацікавити тих, хто оповідки ще не читав, та втрималася від спойлерів. Бо і «Дівчина цільової мрії», і «Сказала Шейла», безперечно, актуальні та варті уваги, примушують замислитися над важливими запитаннями і, можливо, навіть переглянути власне ставлення до віртуального світу, в який ми так охоче занурюємося і з задоволенням граємо в життя, а часом і заграємося, ледь не втрачаючи себе. Особливо важливо пам’ятати про це підліткам і молоді, в житті котрих віртуал займає досить багато місця.

Оповідання російською можна прочитати у виданнях:
"Девушка целевой мечты"
журнал "Реальность фантастики" №12, 2008
"Сказала Шейла"
збірка "Русская фантастика 2013", Ексмо, 2012.

April 2015

M T W T F S S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 2930   

Expand Cut Tags

No cut tags