loralika: (Default)
[personal profile] loralika
Складатиму фрагменти вражень від  Львівського книжкового Форуму 2013 в єдину картину. Почну з майстер-класу, котрий цікавив мене чи не найбільше. Він, як і ряд інших ЗФ-заходів, проходив у Медіатеці, що при Міській центральній бібліотеці ім. Лесі Українки.

Було приємно, що на майстер-клас з’явилися не лише ті автори (і оповідки), котрі заявлялися, а й інші слухачі. Тож вирішили проводити мк у формі літстудії: автор читає мініатюру, потім інші розбирають її — недоліки, плюси, зауваги. Особливо приємно, що слухачі в залі теж брали активну участь в обговоренні — особисто для мене це було важливо і корисно. Тоді, як резюме — слово майстра, Володимира Арєнєва. І, зрештою, слово самого автора, якщо на те є його бажання і потреба.


презентація новинок української фантастики

Як для мене, форма вже звична і цілком зручна для отримання фідбеку і обкатки твору. Не буду зупинятися на кожній мініатюрі зокрема (думаю, то справа і «матеріал для вдосконалення», власне, авторів), просто озвучу висновки, які зробила для себе.



Головне: особисто мені було легше працювати, коли намічався хоч якийсь напрям для обговорення (у цьому випадку — мініатюри в принципі). Коли кожен із учасників приносить щось своє, а ти настроєний на щось третє (як це вийшло на минулій літстудії), досить важко переключитися з одного оповідання на інше. Тут проблем не було, бо всі оповідки конкурсні, умовно близькі за жанром, форматом, тематично. До того ж, прочитані й відкоментовані на сайті Золотої Мантикори, де відбувався конкурс. Тож часом я мала тільки незначні доповнення до вже сказаного там.

Отже, повернемося до мініатюри. Це не просто текст певного, й досить невеликого, об’єму, шматочок із життя чи альтернативної реальності — він теж підкоряється власним законам сюжетотворення та ідейного наповнення. І формат його може стати як перевагою, так і недоліком. Чомусь здебільшого схиляються до того, що будь-які обмеження для автора — це зло. Неодноразово чулося, що комусь доводилося різати по-живому, жертвувати тим чи іншим блоком, щоб втиснутися в тісний і куций пеньюарчик мініатюри. Мені це знайоме. Хоча, як я розумію зараз, це всього лиш справа техніки, практики та правильного вибору засобів. І ще — на мініатюрі дуже добре вчитися, як на мене. А словесні щедроти і «розтіканія по древу» варто лишати для повістей і романів.

Створення малоформатних текстів вимагає чи не більш детальної проробки, аніж великих.

Причина, перш за все, полягає в тому, що автор не має зайвих кілознаків для створення атмосферності чи витіюватих екскурсів в історію світу. Читачу все (чи не все, а рівно стільки, скільки треба) має бути зрозуміло тут і зараз, у 6-ти тис. із пробілами. Принаймні, те, що важливе для розкриття характеру героїв, світу, інтриги і т. ін. Як цього досягти? Поділюся власними висновками, які зробила в процесі написання і обговорення оповідок.


Автор має знати більше про світ/героя/ситуацію, ніж подано в тексті. Вкрай небажано пхати туди все, до чого тільки спромоглася дотягнутися фантазія, але володіти матеріалом ти маєш. Крім того, варто врахувати: мотивацію дій героя навіть у тісному форматі ніхто не відміняв. Тоді картинка оживе, а герої втратять вузлуваті обриси і смикані рухи маріонеток.

Все, що не грає на сюжет/інтригу/характер героя — різати нещадно. То інформаційне сміття, яке, можливо, в іншій ситуації щось би додало читачу для загальної картинки, але в мініатюрі воно тільки розпилює увагу зайвою деталізацією.

Для створення потрібного антуражу необов’язково гнати кілознаки описів. Достатньо буває точних атмосферних порівнянь, інтуїтивно зрозумілих слів-новотворів (особливо для НФ-фантастики, як на мене), вмілого оперування предметами, поняттями, може, навіть архетипами, що вже власною появою налаштовують на певний лад.

Щоб зробити розмову живою і зрозумілою (хто, що й до чого), не завжди потрібні ремарки після репліки. Частіше навіть можна пожертвувати більшістю з них, якщо максимально індивідуалізувати мову героїв і обрати лексику, стилістично яскраву й правильно забарвлену. Результат — зекономлені кілознаки і витримана динаміка. Для виваження останньої — корисно читати діалоги вголос (ще краще — в ролях), без ремарок автора. Тоді зразу кидається в очі перекіс на бік одного героя (який любить багато пояснювати читачу те, що необхідно знати :-)) — звісно, якщо такий є.

Мініатюра має бути цілісною. Навіть якщо там заховані глибокі алегорії, вони мали б бути вплетені в сюжет, а не стояти дещо осібно, тим паче, дисонувати за стилістикою, якщо цей дисонанс не використано з певною ціллю.

Треба добре продумувати структуру — для мініатюри це особливо важливо. Мініатюра — то повноцінний твір, а не скорочена оповідка/повість чи синопсис роману :-) У ньому має знайтися місце для фантприпущення, інтриги, зав’язки, кульмінації, розв’язки. Розвитку персонажа (-ів). Ідеї. Антуражу, зрештою… Багато, правда? То як вигорнути світ з кишені ;-)

Ще одна дуже важлива деталь — правильно вибрати ракурс. Від першої особи подавати події? Від третьої? Можливо, варто вистромити вуха автора і зробити його повноцінним, хоч і позакадровим, героєм мініатюри? Треба все зважити і вибрати ту форму, яка найбільш доречна, найшвидше затягне читача в сюжет і змусить співчувати, але не вимагатиме зайвих пояснень і уточнень — бо ж формат такий формат…

І головне, автору варто розуміти, для чого ж те все написано. Як не крути, ідея рулить :-) Бо ж одна справа, якщо маємо на меті якось реалізувати фантприпущення. А зовсім інша, якщо хочемо показати трохи більше: річ легендарна часом виявляється чимось звичним для шукача, а непомітна і незначна деталь, на рівні здогаду, може бути насправді важливішою за шукане спочатку. Але то я вже про своє, про особисте ;-)

Я дуже вдячна команді Зоряної Фортеці за запрошення на мк, майстру і учасникам — за цікаву дискусію, яку хотілося продовжувати й поза межами Медіатеки (що ми, власне, і робили), а також за масу цікавих заходів на Львівському книжковому Форумі та гарну компанію 13-15 вересня 2013 року. Сподіваюся, комусь стануть у пригоді мої міркування, а кому й так це все відомо — гарячий привіт від кепа ;-)

P. S. Між іншим, мене заінтригували дві речі: як можна писати вшістьох, і як фантприпущеня, сюжет, світ etc можна втиснути в 2 тис. знаків. Думаю, прочитавши «Фімбулвінтер» і «Zарисовку О», я знову захочу експериментувати :-)

P. P. S. До речі, хто ще не в курсі — на ЗФ-конкурсі «Дім, милий дім» саме час і місце для реалізації фантлітературних експериментів. Прийом до 30 вересня. Приєднуйтесь!

збірка мікромініатюр Zарисовка О

доповідь Марії Галіної

на майстер-клас ))
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User (will be screened)
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

April 2015

M T W T F S S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728 2930   

Expand Cut Tags

No cut tags